​Термін «неуспішність» – це один з найбільш популярних термінів, яким оперують школи, батьки та вчителі. Проте різні люди розуміють його по-різному.

Дослідження довели, що майже всі люди користуються лише невеликою частиною своїх розумових здібностей. Інакше кажучи, ніхто з нас не досконалий, якщо мова йде про повне використання свого потенціалу. Тобто всі ми невстигаючі учні, які не в повному обсязі застосовують свої здібності вчитись і досягати чогось.

Для дітей питання про «неуспішність» може мати серйозне побічне значення. Багато дітей, які підпадають під цю категорію учнів, демонструють яскраво виражений розрив між вродженими здібностями й тим, чого вони дійсно досягають у класі. Основна ознака неуспішності зазвичай проявляється в молодших класах школи, і проблема стає серйознішою в міру того, як діти дорослішають і переходять в старші класи. У певному сенсі, цей тип неуспішності може бути деструктивним.

Однак більшість дітей цієї категорії можуть просто не використовувати свої здібності в повній мірі. Просто погляньте на їх шкільний щоденник і зверніть увагу на коментарі вчителів: «Не старається! Може працювати набагато краще!». Там можуть бути навіть скарги й попередження батьків про незадовільну роботу дитини. Наявний цілий ряд причин, чому діти не викладаються на уроках повністю.

Причини дитячої неуспішності

Що викликає неуспішність дітей? Чи існують які-небудь генетичні параметри, які відіграють активну роль у процесі? Чи можуть будь-які зовнішні чинники призвести до неуспішності? Крім медичних і психологічних факторів, що призводять до неуспішності в дітей (ці причини знаходяться поза компетенцією й полем зору цієї статті), до неуспішності також призводить ряд зовнішніх причин. У багатьох випадках основною причиною, чому діти максимально не розкривають свій потенціал, є те, що відстаючі діти, можливо, просто не оволоділи мистецтвом досягати своїх цілей.

Неуспішність дітей може виникнути через причини, пов'язані зі школою й сім’єю (як у комбінації, так і окремо).

Можливі причини, пов'язані зі школою

• У класі відсутня цікава атмосфера, яка інтригує й кидає виклик (у хорошому розумінні слова).
• Надмірна конкуренція.
• Відсутність конкуренції.
• Конфлікти між учителем та учнем.
• Деякі форми зниженої здатності до навчання.
• Повільне навчання.
• Занадто великий тиск однолітків.
• Відсутність видимих можливостей для прояву творчих здібностей.
• Інертність, відсутність гнучкості у шкільній програмі. Явна невідповідність здібностей дитини шкільній системі.

​Можливі причини, пов'язані з сім’єю

• Розбіжності або конфлікти між батьками.
• Надмірна батьківська опіка над дитиною.
• Відсутність проявів любові та прихильності батьків.
• Відсутність батьківської уваги.
• Проблеми зі здоров'ям.
• Конфлікти між братами й сестрами.
• Занадто великий тиск батьків, які вимагають від дитини постійно демонструвати високі результати.
• Брак самовіддачі та старань дитини на уроці.

​Більшість тих дітей, які відстають, проявляють такі ознаки

• Вони дезорганізовані й недисципліновані.
• Вони зазвичай забувають виконувати домашні завдання, не пишуть реферати та ігнорують шкільні контрольні роботи.
• Вони не виконують свої завдання.
• У них безлад на партах, у підручниках і навчальних матеріалах.
• Вони не слухають ні вчителів, ні батьків.
• Вони завжди неуважні й неспокійні.
• Вони занадто багато розмовляють зі своїми однокласниками й дивляться у вікно на уроках.
• Їх навички навчання незадовільні.
• Вони постійно виправдовуються й захищаються.
• Вони нудьгують у класі.
• Вони, однак, вважають, що позакласні заходи цікаві та захоплюючі.
• Низькі оцінки їх не бентежать. Насправді, вони ставляться до низьких оцінок байдуже.
• Вони можуть звинувачувати вчителів у своїх низьких оцінках.
• У них є великі мрії, але вони не вважають, що повинні наполегливо працювати, щоб досягати великих результатів.
• Вони не визнають цінності справжніх зусиль.
• Іноді вони бувають занадто самовпевненими, не проявляючи ні зусиль, ні прагнень. Вони хочуть досягати великих цілей, але не знають, як це зробити.
• Вони не вміють ставити перед собою реальні цілі й зазнають невдачі через таку неефективність.

​Фактично, у дітей з поганою успішністю відсутнє почуття віри у власні сили. Насправді, відстаючі діти – це хороші учні, хоча вони не знають про свою реальну цінність. Вони не вважають, що можуть стати кращими у своєму класі. Батькам і вчителям необхідно вилікувати цей стан дітей якомога швидше та спрямовувати їх у бік досягнення більш високих результатів у навчанні.