Батьківський авторитет
Що робити з дитиною, коли вона не слухається? Ось це саме “не слухається” і є ознакою того, що батьки в її очах не мають авторитету.
Презентація на тему "Батьківський авторитет"
Батьківські помилки та шкільні успіхи дітей
Більшість батьків намагаються робити все, щоб їхні діти були готові до кожного нового навчального року: купують шкільне приладдя й новий одяг, розмовляють з дітьми про те, скільки радості й задоволення принесе їм новий навчальний рік, і багато-багато іншого. Здавалося б, усе підготовлено – усе добре, але батьки все одно турбуються, чи зможуть вони ефективно допомагати дітям при виконанні домашніх завдань і підтримувати їх задоволення від навчання, яке повинно залишитися з ними на все життя.
Ми хочемо, щоб наші діти досягали успіху, щоб вони раділи своїм досягненням та отримували додаткові можливості в майбутньому. Але нас гнітить хвилювання, чи не відобразиться погане навчання дитини на нас як батьках. Ми відчуваємо тиск, щоби зробити все для досягнення успіху нашими дітьми. Часто з найкращими намірами ми використовуємо зовсім неправильні стратегії.
Ми дорікаємо й читаємо дітям нотації
Батьки, як правило, не прискіпуються до дітей із приводу виконання домашніх завдань і звички вчитись, доки не з'являється певна проблема (наприклад, дитина виконує домашнє завдання недбало або взагалі відмовляється його виконувати). Зауваження й незадоволення все ускладнюють, тому що дитина буде або гніватись на вас, або припинить звертати на вас увагу. Корисніше буде спробувати вирішити проблему разом з нею. Попросіть дитину самостійно придумати кілька способів того, як покращити ситуацію, що склалась. Разом поміркуйте над тим, як зробити виконання домашнього завдання більш цікавим. Спробуйте хоча б одну зі своїх ідей та обговоріть, наскільки вона виявилась результативною.
Ми постійно керуємо дітьми
Ми не довіряємо здатності дитини зробити все правильно, тому часто вказуємо їй, що робити, коли та як. Це може діяти в короткостроковій перспективі, але не вчить дітей ставати самостійними в навчанні та брати на себе відповідальність за свою роботу. Замість того щоб активно керувати та спрямовувати, ставте перед дитиною запитання, відповідаючи на які, вона легше зрозуміє, що їй треба зробити: «Що ти будеш робити? Коли ти будеш це робити? Як я про це дізнаюсь? Яку відповідальність за це ти готовий взяти?».
Ми зосереджуємо увагу на майбутній користі від навчання
Як батьки ми знаємо, наскільки важливою є якісна освіта для майбутнього життя. Тільки не чекайте, що ваших дітей буде мотивувати ця думка; вони більшою мірою зосереджені на сьогоденні й мало замислюються про майбутнє. Для того щоб мотивувати їх, звертайте увагу на безпосередні переваги навчання, які існують вже зараз (отримання задоволення, розвиток нових навичок, можливість займатись командними видами спорту у школі й т. п.).
Ми залишаємо домашнє завдання на кінець дня
Якщо дитину примушують виконувати домашнє завдання пізно ввечері, безпосередньо перед сном, не залишають їй часу для ігор, вона втрачає мотивацію на ефективну роботу й не хоче вкладатися спати, у неї виникає потреба побавитись і порозважатись. Підвищуйте мотивацію своїх дітей, щось їм пропонуючи, чого вони будуть з нетерпінням очікувати після виконання домашньої роботи. Улюблені телепрограми, відеоігри, телефонні розмови або особливі смаколики – усе це чудова винагорода за виконання домашнього завдання, яка може дати дитині додатковий стимул впоратись із виснажливою й нудною справою.
Наполягаємо на заняттях протягом тривалого часу
«Ти будеш сидіти тут, доки не виконаєш все домашнє завдання», – це може пригнічувати дітей і спонукати до опору, провокуючи виникнення конфлікту. Замість цього заплануйте 10–15 хвилин навчального часу, потім п'ятихвилинну перерву, потім ще 15 хвилин навчання. Повторюйте цей цикл настільки часто, як це необхідно для виконання домашніх завдань. Якщо діти будуть займатись подібним чином, вони отримають значно більше користі.
Зачиняємо дітей вдома за невиконані завдання й погані оцінки
Це не можна назвати ефективним способом допомоги дітям домогтись більшого успіху в майбутньому. Замість цього використовуйте навички вирішення проблем: «Чим тобі допомогти, щоб наступного разу ти впорався краще?». Пропонуйте свою підтримку й давайте дітям стимул для хорошого навчання (додаткові привілеї, особливу винагороду).
Не спілкуємось з учителями
Спілкування означає двосторонній зв'язок: дайте вчителю знати на ранньому етапі, як він може найкращим чином підтримати інтерес вашої дитини до навчання (яким чином вашадитина вчиться найкраще?), а потім періодично питайте вчителя: «Як я найкраще можу допомогти дитині вивчити цей предмет удома?». Не чекайте батьківських зборів, щоб дізнатися про успіхи вашої дитини або які проблеми необхідно відкоригувати.
Занадто багато уваги приділяємо оцінкам і результатам тестів
Коли діти дізнаються про те, що «оцінка найважливіша», вони швидко втрачають інтерес до процесу навчання й нових відкриттів і замість цього зосереджуються винятково на результаті. Якщо діти не можуть отримати потрібну оцінку або досягти очікуваного результату, вони починають турбуватись, що, як правило, не сприяє підвищенню їх мотивації на те, щоби краще старатись. Діти повинні чути від нас, що успіх приходить у різних формах. Деякі учні досягають успіху у спорті, драматичному мистецтві, музиці або малюванні; деякі розвивають чудові лідерські навички, соціально відповідальну позицію, примирюють однолітків або добре ставляться до тварин. Якими б не були сильні якості вашої дитини, звертайте більше уваги на її таланти, ніж на оцінки.
Суворо дотримуємось навчальної програми
Оскільки діти вчать те, чого від них очікують у школі, цього достатньо, чи не так? Швидше за все, шкільна програма цього року не повністю відповідає інтересам і допитливості вашої дитини (можливо, вона захоплена китами й акулами, космічними подорожами, життям джунглів, літаками тощо). Заохочуйте її природну любов до навчання, питаючи: «Якби ти міг вивчати все, що хочеш, що б ти вивчав?», а потім дайте їй книги, відео, водіть на екскурсії в музеї та (найголовніше) ведіть дорослі розмови на ці теми.
Ми не моделюємо освіту протягом усього життя
Чи спостерігають діти вашу зацікавленість і наснагу із приводу навчання, вивчення та досягнень? Чи читаєте ви вдома книги? Чи ходите в музеї? Цікавитесь новими відкриттями? Розмовляєте про нові ідеї? Пам'ятайте, що наші діти завжди спостерігають за тим, що ми робимо.
Важливі для дітей компліменти батьків
Що ви відчуваєте, коли хто-небудь робить комплімент про ваше взуття, приготовлену вами їжу чи про те, як ви впорались із роботою? Ви відчуваєте піднесення. Але що ви відчуваєте, коли свої захоплення висловлює той, хто по-справжньому дорогий вам? Так, це неймовірне почуття. А зараз лише уявіть силу компліментів, мова про які піде в цій статті. Адже дитина, яка відчуває, що мама її цінує та схвалює, здатна змінити світ. Дитина, яка знає, що мама вважає її чудовою, краще справляється із проблемами, які виникають на її життєвому шляху.
Дослідження показують, що найбільше сприяє формуванню мотивації дітей та́ похвала, яка відзначає їх важку, старанну роботу, способи досягнення цілей і такі риси характеру, як завзятість і відданість справі. Але не забувайте і про інші компліменти – кажіть дітям, які вони чудові та красиві (усі діти чудові та красиві в очах своїх матерів), які вони сильні й добрі (діти швидше стають такими, якими ми їх уважаємо) і які вони взагалі дивовижні (адже кожна дитина дивовижна).
Ось десять компліментів, які діти повинні чути в різних випадках свого життя.
Робіть компліменти про особливості характеру дитини. Ми живемо у світі, де не вчать щирості, чесності та принциповості, та й не надто на них розраховують. Коли наші діти демонструють прояви чесності, доброти, надійності й вірності, це чудова нагода, щоб відвести їх убік і щиро похвалити.
Робіть компліменти про зразкову й шанобливу поведінку. Найлегше висловлювати несхвалення й помічати лише помилки, промахи й недоробки дитини. Але, замість того щоб тільки й робити, що чекати неслухняної або неповажної поведінки (яка не забариться вас засмутити), краще спробуйте помічати слухняність і повагу: «Я іноді забуваю тобі це казати, але ти чудовий хлопець, і я ціную те, як ти ставишся до мене – до своєї мами».
Робіть компліменти дітям просто за те, що вони частина вашої родини. «Щоразу, коли я дивлюсь на тебе, то вдячна Богу, що я твоя мама». Діти повинні розуміти, що їх цінують просто за те, що вони є.
Робіть компліменти участі дитини в житті родини. «Прибирання зі столу (підмітання, винесення сміття) – це корисна справа. Я високо ціную твій внесок у благополуччя нашої родини». Діти повинні розуміти, що те, що вони роблять, приносить користь, що дорослі помічають це, що їх посильна допомога є цінною частиною сімейного життя.
Робіть компліменти про якість роботи дітей. «Ось що називається чиста підлога!», «Ти зібрав усе листя у дворі, навіть жодного листочка не залишилось. Молодець! Я так рада, що ти серйозно ставишся до своєї роботи, це помітно». Завжди варто відзначати високий рівень виконання роботи.
Робіть компліменти про зусилля дитини, навіть якщо результат не найкращий. «Твоя готовність допомагати радує мене! Тепер нам треба навчитись виносити сміття в контейнер, не розкидаючи його по дорозі!». Компліменти можуть бути важливою частиною нашої ролі вчителів.
Робіть дитині компліменти, коли вона осягає щось нове. «Я приємно вражена! Ти значно просунувся в математиці!», «Відмінно! Я не здивована результатом після того, як ти так наполегливо попрацював». Доречний комплімент підтримує позитивний настрій.
Робіть компліменти про почуття стилю дитини, навіть якщо ви не зовсім поділяєте її смак. Ми ж не хочемо робити з наших дітей клонів. «Коли треба підібрати вбрання, у тебе, безумовно, проявляється талант!», «Мені здається, що ти добре обміркував те, як виглядаєш», «Я ніколи не бачила раніше, щоб так накривали стіл – у тебе дивовижна уява». Не треба обмежувати компліменти вузьким діапазоном власного смаку.
Робіть компліменти про зусилля для досягненні довгострокової мети. «Сину, прогрес, який ти демонструєш, гідний похвали. Молодець, що так стараєшся». Чекати, коли дитина досягне досконалості, щоб висловити похвалу, неефективно, це може послабити ентузіазм ще й слабо допомагає процесу дорослішання.
Робіть компліменти друзям дитини. Але будьте чесними! «Твої друзі молодці!», «Цей Назар такий хороший хлопець», «Ти знаєш, мені додає впевненості, що при виборі друзів ти керуєшся здоровим глуздом».
Перелік рис, притаманних хорошій матері
У наш час між матерями наявна свого роду конкуренція, яка, незважаючи на всі зусилля робити для своїх дітей усе можливе, не дозволяє багатьом мамам почувати себе досить упевнено та спокійно. Тому питання про те, які риси відрізняють хорошу маму, стає все більш і більш актуальним. Насправді, бути зразковою матір'ю нескладно, якщо ви приділяєте достатньо часу й уваги основам. Нижче наводяться деякі загальні характеристики досвідченої мами, які, треба сподіватися, допоможуть вам розвинути власні навички виховання.
1. Будьте готові надати підтримку та прийти на допомогу
Допомагайте дитині йти до її мрії, надихайте її. У першу чергу важливо розуміти, що ваша дитина може думати зовсім не так, як ви, і треба дозволити їй приймати рішення самостійно. Адже ви й так приймаєте багато рішень за свою дитину, наприклад, про те, що вона буде їсти та в яку школу ходитиме, тому вашому сину чи доньці корисно знаходити власні способи для самовираження, такі як прослуховування улюбленої музики, визначення перспектив на майбутнє або вибір одягу.
2. Будьте терплячими
Бувають ситуації, коли тягар материнства стає занадто важким, але важливо завжди намагатися зберігати терпіння. Залишаючись спокійним, пояснюючи свою позицію, розповідаючи дитині, чому ви забороняєте їй щось, тим самим ви виховуєте її більш ефективно, ніж у стані роздратування та гніву.
3. Цікавтесь інтересами ваших дітей
Знаючи про інтереси дитини, ви зможете краще їй допомагати. Не бійтеся ставити запитання й надихати її, тільки робіть це без настирливості й тиску. Слідкуйте за тим, щоб дитина не сердилась і не дратувалася через вашу участь, і робіть крок назад, якщо ваше прагнення допомогти сприймається неправильно. Іноді краще дочекатися, щоб дитина сама прийшла до вас зі своєю проблемою, ніж намагатися примусити її розповісти вам, чому вона засмучена.
4. Установлюйте правила
Якщо ви не встановите для дитини певні обмеження та правила в ранньому віці, це негативно вплине на її здатність визначати межі дозволеного в ситуаціях, коли вас не буде поруч. Важливо, щоб ви завжди знали, де знаходиться ваш малюк, з ким він і що робить, щоб упевнитися, що він дотримується установлених вами правил. Не намагайтесь керувати дитиною на мікрорівні, краще навчіть її самоконтролю, самодисципліни та здатності встановлювати правила для самої себе.
5. Будьте послідовними
Якщо ви стежите за дотриманням правил несистематично, час від часу або постійно міняєте свої принципи, це призводить до плутанини. У такій ситуації в поганій поведінці дитини вам треба звинувачувати тільки себе. Намагайтеся, щоб ваші порядки були послідовними, установлюйте непохитні правила, які будуть зрозумілими, здійсненними та не підлягатимуть обговоренню. Коли дитина розуміє обґрунтованість вимог, то менше сперечається та з більшим завзяттям дотримується правил.
6. Поважайте дитину
Кращий спосіб досягти поваги – це демонструвати її на власному прикладі. Поважайте дитину так, як ви поважаєте інших людей. Розмовляйте ввічливо й шануйте думку малюка, ставтесь до нього з добротою, слухайте дуже уважно все те, що він каже. Намагайтесь не перетворювати стосунки на постійну боротьбу. Наприклад, якщо ваша дитина прискіплива в їжі, не підходьте до столу налаштованою на сварку. Краще викиньте з дому всю шкідливу їжу та спробуйте переконати дитину їсти ті продукти, які їсте ви самі.
7. Не бійтеся просити вибачення
Визнавати свої помилки нелегко, але, якщо замість того щоб вибачитись, ви починаєте сердитися, захищатися й виправдовуватись, то подаєте своїй дитині поганий приклад. Важливо, щоб вона засвоїла, що робити помилки – абсолютно нормально, але якщо вони трапляються, треба просити вибачення. Постарайтеся зберегти спокій і пояснити дитині, що ви зробили неправильно й чому, а потім попросіть вибачення за те, що сталося. Це відкриє вам доступ до наступної частини бесіди.
8. Не намагайтесь бути досконалою
Прагнення до досконалості заважає долати неминучі перешкоди в житті. Намагатись повністю контролювати життя дитини теж неправильно. Замість того щоб надмірно перейматись досконалістю, важливо навчитися справлятися з мінливістю долі. Змиріться з тим, що іноді у вашому домі буває безлад і часом ви не встигаєте приготувати вечерю. Той факт, що вам іноді потрібен час, щоб зібрати сили та взяти ситуацію під контроль, не робить вас поганою матір'ю.
9. Слухайте своїх дітей
Батьки вважають, що знають набагато більше своїх дітей, і тому слухають їх неуважно. Часто, коли діти звертаються до нас зі своїми проблемами, ми поспішаємо запропонувати їм рішення, у той час як іноді краще просто сісти й уважно вислухати їх. Так ви надаєте підтримку дитині й показуєте, що намагаєтеся зрозуміти її.
10. Культивуйте в дітях самостійність
Постійно пропонуючи дитині допомогу, ви позбавляєте її можливості вчитись робити щось самостійно. Заохочувати дитину бути самостійною набагато корисніше, ніж замість неї вирішувати усі питання й проблеми. Постійно намагайтесь перевіряти, на що здатна дитина, не знімаючи з себе відповідальності за неї. Коли дитина успішно справляється з яким-небудь завданням, це дає їй відчуття звершення й задоволення, які сприяють подальшій самостійності.
11. Спрямовуйте, а не карайте
Діти прагнуть радувати близьких, тому погано переносять постійні дисциплінарні стягнення та критику. Важливо встановлювати обмеження, проявляючи до дитини емпатію, з любов'юдемонструвати їй правильну поведінку на власному прикладі й перенаправляти її, а не карати. Це допоможе вам виростити дитину, яка буде внутрішньо мотивована поводитись добре, а не дитину, яка буде постійно випробовувати ваше терпіння.
12. Не розпещуйте дитину, не потурайте їй
Неможливо зіпсувати дитину безмежною материнською любов'ю. Проблема виникає тоді, коли ви проявляєте любов, пропонуючи їй подарунки, а не свою увагу. Зосереджуючись на наданні дитині матеріальних благ, занижуючи власні очікування від неї та проявляючи надмірну м'якість, ви шкодите їй, а не проявляєте любов.
Адаптація першокласників
Для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим. Тому на першому етапі адаптаційного періоду, який триває приблизно тиждень, вчитель, перш за все ставить завдання познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства.
Працюючи на другому етапі над режимом школяра, учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Група в даному випадку працює, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації. Режим дня в кожному класі вишиковувався по-своєму. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому - малюють, а в третьому - підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група будує свій план шкільного дня і обґрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що - допомагає стати справжніми школярами.
На третьому етапі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.
Четвертий етап адаптаційного періоду першокласників присвячений контролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи хлопці оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і обстоювали свою думку, аналізують труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу наскільки по-шкільному працюють діти, і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.
На завершальному етапі хлопці обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам'яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення. Потім в шкільному дворі вони беруть участь в конкурсі малюнків на асфальті. Закінчується адаптаційний період першокласників святом "Присвячення в учні".
Значимим моментом цього періоду є батьківські збори. Вчитель прояснює очікування батьків від навчання їх дитини в школі, знайомить з особливостями навчання і специфікою нової учбової ситуації, розповідає про перші труднощі і успіхи дітей, проявлені в ході адаптаційного періоду.
Однією з проблем вчителя початкових класів є адаптація учнів, прибулих з інших шкіл в 3-4 класах. Адаптація учнів в цих умовах повинна відбуватися природно, молодший шкільний колектив має бути готовий прийняти до своїх лав новачка. Це новий друг, потрібний класу, повноправний член колективу.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника
Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".
Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.
Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Пам’ятка для батьків п’ятикласників
Шановні батьки!
Пам’ятайте:
Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.
Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.
Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.
Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.
Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.
Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.
Звертайте увагу на повторення.
Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.
Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.
Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.
Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.
Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».
Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.
Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.
Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.
Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Зразок пояснювальної записки
Класному керівнику_______ класу
______________________________
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Від ________________________________________________________________
(Прізвище, ім’я, по батькові батька або матері)
батька/матері _______________________________________________________
(Прізвище, ім’я учня/учениці)
учня/учениці ________ класу Лісовогринівецького ліцею
Мій син/моя донька не був/була в школі ___________________________
(Дати або уроки)
______________________________________________________________
(Причини)
Прошу вважати цю причину поважною. Я свідомий щодо батьківської відповідальності стосовно вчинків, здоров’я та життя дитини.
___.___.20__р. _________ Підпис