Розвиток критичного мислення учнів

Учитель-словесник, як правило, до кожного уроку намагається якомога більше підготувати інформації. Розгорніть свої конспекти. Без сумніву, урок у старшому класі розмістився не менше ніж на 5 аркушах.

Чомусь ми вважаємо, що поінформувати учнів — найголовніше завдання вчителя-словесника. Тому й у меті уроку перша позиція знаннєва: навчити учнів, дати знання, формувати знання, інформувати школярів.

А тепер пригадайте, яку мету ставить перед собою героїня фільму "Іронія долі" — вчителька російської мови та літератури Надя: "Я хочу навчити своїх учнів мислити. Щоб про все у них була власна думка". То що ж головніше — "дати знання" чи "навчити мислити"? Гадаю, ви погодитесь зі мною, що Надіна вчительська позиція сьогодні сприймається надзвичайно сучасно. Перед школою стоїть завдання виховати мислячу людину, здатну критично оцінювати події, явища, приймати самостійні виважені рішення.

На моє глибоке переконання, література — це один із небагатьох предметів у шкільному розкладі, який дає унікальні можливості для розвитку критичного мислення школярів. Для цього вчителю-словеснику важливо відмовитися від практики "нав'язування" дітям чужих

або власних думок щодо того чи іншого твору, трактування художнього образу тощо. Якщо вчитель прагне, щоб його учні думали і висловлювали власні позиції на уроці літератури, а не лише запам'ятовували усталені істини, він має досконало володіти технологіями розвитку критичного мислення школярів.