Інформація для батьків

У наш час між матерями наявна свого роду конкуренція, яка, незважаючи на всі зусилля робити для своїх дітей усе можливе, не дозволяє багатьом мамам почувати себе досить упевнено та спокійно. Тому питання про те, які риси відрізняють хорошу маму, стає все більш і більш актуальним. Насправді, бути зразковою матір'ю нескладно, якщо ви приділяєте достатньо часу й уваги основам. Нижче наводяться деякі загальні характеристики досвідченої мами, які, треба сподіватися, допоможуть вам розвинути власні навички виховання.

1. Будьте готові надати підтримку та прийти на допомогу

Допомагайте дитині йти до її мрії, надихайте її. У першу чергу важливо розуміти, що ваша дитина може думати зовсім не так, як ви, і треба дозволити їй приймати рішення самостійно. Адже ви й так приймаєте багато рішень за свою дитину, наприклад, про те, що вона буде їсти та в яку школу ходитиме, тому вашому сину чи доньці корисно знаходити власні способи для самовираження, такі як прослуховування улюбленої музики, визначення перспектив на майбутнє або вибір одягу.

2. Будьте терплячими

Бувають ситуації, коли тягар материнства стає занадто важким, але важливо завжди намагатися зберігати терпіння. Залишаючись спокійним, пояснюючи свою позицію, розповідаючи дитині, чому ви забороняєте їй щось, тим самим ви виховуєте її більш ефективно, ніж у стані роздратування та гніву.

3. Цікавтесь інтересами ваших дітей

Знаючи про інтереси дитини, ви зможете краще їй допомагати. Не бійтеся ставити запитання й надихати її, тільки робіть це без настирливості й тиску. Слідкуйте за тим, щоб дитина не сердилась і не дратувалася через вашу участь, і робіть крок назад, якщо ваше прагнення допомогти сприймається неправильно. Іноді краще дочекатися, щоб дитина сама прийшла до вас зі своєю проблемою, ніж намагатися примусити її розповісти вам, чому вона засмучена.

4. Установлюйте правила

Якщо ви не встановите для дитини певні обмеження та правила в ранньому віці, це негативно вплине на її здатність визначати межі дозволеного в ситуаціях, коли вас не буде поруч. Важливо, щоб ви завжди знали, де знаходиться ваш малюк, з ким він і що робить, щоб упевнитися, що він дотримується установлених вами правил. Не намагайтесь керувати дитиною на мікрорівні, краще навчіть її самоконтролю, самодисципліни та здатності встановлювати правила для самої себе.

5. Будьте послідовними

Якщо ви стежите за дотриманням правил несистематично, час від часу або постійно міняєте свої принципи, це призводить до плутанини. У такій ситуації в поганій поведінці дитини вам треба звинувачувати тільки себе. Намагайтеся, щоб ваші порядки були послідовними, установлюйте непохитні правила, які будуть зрозумілими, здійсненними та не підлягатимуть обговоренню. Коли дитина розуміє обґрунтованість вимог, то менше сперечається та з більшим завзяттям дотримується правил.

6. Поважайте дитину

Кращий спосіб досягти поваги – це демонструвати її на власному прикладі. Поважайте дитину так, як ви поважаєте інших людей. Розмовляйте ввічливо й шануйте думку малюка, ставтесь до нього з добротою, слухайте дуже уважно все те, що він каже. Намагайтесь не перетворювати стосунки на постійну боротьбу. Наприклад, якщо ваша дитина прискіплива в їжі, не підходьте до столу налаштованою на сварку. Краще викиньте з дому всю шкідливу їжу та спробуйте переконати дитину їсти ті продукти, які їсте ви самі.

7. Не бійтеся просити вибачення

Визнавати свої помилки нелегко, але, якщо замість того щоб вибачитись, ви починаєте сердитися, захищатися й виправдовуватись, то подаєте своїй дитині поганий приклад. Важливо, щоб вона засвоїла, що робити помилки – абсолютно нормально, але якщо вони трапляються, треба просити вибачення. Постарайтеся зберегти спокій і пояснити дитині, що ви зробили неправильно й чому, а потім попросіть вибачення за те, що сталося. Це відкриє вам доступ до наступної частини бесіди.

8. Не намагайтесь бути досконалою

Прагнення до досконалості заважає долати неминучі перешкоди в житті. Намагатись повністю контролювати життя дитини теж неправильно. Замість того щоб надмірно перейматись досконалістю, важливо навчитися справлятися з мінливістю долі. Змиріться з тим, що іноді у вашому домі буває безлад і часом ви не встигаєте приготувати вечерю. Той факт, що вам іноді потрібен час, щоб зібрати сили та взяти ситуацію під контроль, не робить вас поганою матір'ю.

9. Слухайте своїх дітей

Батьки вважають, що знають набагато більше своїх дітей, і тому слухають їх неуважно. Часто, коли діти звертаються до нас зі своїми проблемами, ми поспішаємо запропонувати їм рішення, у той час як іноді краще просто сісти й уважно вислухати їх. Так ви надаєте підтримку дитині й показуєте, що намагаєтеся зрозуміти її.

10. Культивуйте в дітях самостійність

Постійно пропонуючи дитині допомогу, ви позбавляєте її можливості вчитись робити щось самостійно. Заохочувати дитину бути самостійною набагато корисніше, ніж замість неї вирішувати усі питання й проблеми. Постійно намагайтесь перевіряти, на що здатна дитина, не знімаючи з себе відповідальності за неї. Коли дитина успішно справляється з яким-небудь завданням, це дає їй відчуття звершення й задоволення, які сприяють подальшій самостійності.

11. Спрямовуйте, а не карайте

Діти прагнуть радувати близьких, тому погано переносять постійні дисциплінарні стягнення та критику. Важливо встановлювати обмеження, проявляючи до дитини емпатію, з любов'юдемонструвати їй правильну поведінку на власному прикладі й перенаправляти її, а не карати. Це допоможе вам виростити дитину, яка буде внутрішньо мотивована поводитись добре, а не дитину, яка буде постійно випробовувати ваше терпіння.

12. Не розпещуйте дитину, не потурайте їй

Неможливо зіпсувати дитину безмежною материнською любов'ю. Проблема виникає тоді, коли ви проявляєте любов, пропонуючи їй подарунки, а не свою увагу. Зосереджуючись на наданні дитині матеріальних благ, занижуючи власні очікування від неї та проявляючи надмірну м'якість, ви шкодите їй, а не проявляєте любов.

Адаптація першокласників

Для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим. Тому на першому етапі адаптаційного періоду, який триває приблизно тиждень, вчитель, перш за все ставить завдання познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства.

Працюючи на другому етапі над режимом школяра, учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Група в даному випадку працює, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації. Режим дня в кожному класі вишиковувався по-своєму. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому - малюють, а в третьому - підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група будує свій план шкільного дня і обґрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що - допомагає стати справжніми школярами.

На третьому етапі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.

Четвертий етап адаптаційного періоду першокласників присвячений контролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи хлопці оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і обстоювали свою думку, аналізують труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу наскільки по-шкільному працюють діти, і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.

На завершальному етапі хлопці обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам'яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення. Потім в шкільному дворі вони беруть участь в конкурсі малюнків на асфальті. Закінчується адаптаційний період першокласників святом "Присвячення в учні".

Значимим моментом цього періоду є батьківські збори. Вчитель прояснює очікування батьків від навчання їх дитини в школі, знайомить з особливостями навчання і специфікою нової учбової ситуації, розповідає про перші труднощі і успіхи дітей, проявлені в ході адаптаційного періоду.

Однією з проблем вчителя початкових класів є адаптація учнів, прибулих з інших шкіл в 3-4 класах. Адаптація учнів в цих умовах повинна відбуватися природно, молодший шкільний колектив має бути готовий прийняти до своїх лав новачка. Це новий друг, потрібний класу, повноправний член колективу.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника

    Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

   Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

   Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

   Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

   Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

   Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

   Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

   Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

   Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

   Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Пам’ятка для батьків п’ятикласників

Шановні батьки!

Пам’ятайте:

Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.

Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.

Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.

Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.

Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.

Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.

Звертайте увагу на повторення.

Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.

Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.

Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.

Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.

Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».

Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.

Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.

Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.

Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зразок пояснювальної записки

Класному керівнику_______ класу

______________________________

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Від ________________________________________________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові батька або матері)

батька/матері _______________________________________________________

(Прізвище, ім’я учня/учениці)

учня/учениці ________ класу Лісовогринівецького ліцею

Мій син/моя донька не був/була в школі ___________________________

(Дати або уроки)

______________________________________________________________

(Причини)

Прошу вважати цю причину поважною. Я свідомий щодо батьківської відповідальності стосовно вчинків, здоров’я та життя дитини.

___.___.20__р.                               _________   Підпис