В учнів, як правило, падає увага на уроці, якщо всі вони за своєю конструкцією однакові. Для того, щоб добитися успіху при вивчені предмета учням потрібен поштовх, стимул.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб організувати діяльність учнів. Для цієї мети і служать уроки-„бенефіси". Так називають уроки-звіти про самостійні домашні дослідження.

Двом учням, середньому і трохи сильнішому, на картках дається одна і таж задача. На протязі тижня вони повинні представити вчителю розв'язання, а потім викласти його на дошці (на уроці). Учень знає, що на нього чекають красивого розв'язку, а добитися його можна лише в результаті великої, кропіткої, дослідницької роботи над умовою задачі.

Красивий розв'язок знаходиться після того, як придумано декілька варіантів, і тому всі вони, щоб учні впевнилися у вірності його вибору, обов'язково пред'являються класові. Так, як дітям відома „бенефісна" задача і прізвища учнів, що її розв'язують, то клас стихійно ділиться на дві команди. В цій ситуації „суперники" працюють більш продуктивно, тому що відчувають дух змагань. Він проявляється і в способі подання знайденого розв'язку: виготовлення креслень, складання питань для „конкурента", в прагненні дати більш узагальнений варіант задачі, змінивши її умову так, щоб задача стала більш творчою. Готують питання і болільники. Клас же оцінює, хто дав більш оригінальні, цікаві розв'язання, бере участь у рецензуванні роботи своїх товаришів.